Шосте відчуття
Прекрасне в нас закохане вино,
і хліб, що в піч для нас йде знов родитись,
і жінка - та, якою нам дано,
сповна відмучившись, насолодитись.
Та що робити нам з вінцем зорі
понад холонучими небесами,
де тиша вічна, неземний покій,
робити що з безсмертними віршами?
Ні з’їсти, випити, ні тіл злиття…
А мить біжить за миттю невдержимо,
судомить руки наші, та щодня
іти осуджені ми мимо, знову мимо.
Як хлопчик в забутті своїх забав
дівочим зворохоблений купанням,
не знаючи нічого про любов,
вже потаємним мучиться бажанням.
О, як колись загублена в хвощах
від почуття безсилості ревіла
ковзка істота, на своїх плечах
відчувши раптом ще не зрослі крила.
Так вік за віком, о коли ж, Господь? –
під скальпелем природи і мистецтва
породжують в стражданнях дух наш й плоть
той шостий орган відчуття у людства.
Перевод стихотворения Николая Гумилёва «Шестое чувство» на украинский язык.