• Язык:
    Украинский (Українська)
Источник:

Із лігвища змієва

Із лігвища змієва,
Зі славного Києва
Не жінку я взяв — поторочу.
А думав — примхливицю,
Гадав — норовливицю,
Веселу пташину співочу.

Покличеш — зіщулиться,
Обнімеш — то скулиться,
А місяць зійде — затомиться,
І квилить-ридає,
Немов упадає
Над мертвим, і хоче топиться.

Їй мовлю: «Хрещеному,
З тобою по-вченому
Возиться мені не під пору».
Аби ж те добро її —
Та в вири Дніпровії,
На Лису відьомськую гору.

Мовчить — лиш їжачиться,
Для неї все мрячиться,
Жалію її, неприкаяну,
Мов птицю знесилену,
Березу, похилену
На Богом закляту закраїну.


Перевод стихотворения Николая Гумилёва «Из логова змиева» на украинский язык.

Из логова змиева

    Из логова змиева,
    Из города Киева,
Я взял не жену, а колдунью.
    А думал забавницу,
    Гадал — своенравницу,
Веселую птицу-певунью.

    Покликаешь — морщится,
    Обнимешь — топорщится,
А выйдет луна — затомится,
    И смотрит, и стонет,
    Как будто хоронит
Кого-то, — и хочет топиться.

    Твержу ей: крещеному,
    С тобой по-мудреному
Возиться теперь мне не в пору;
    Снеси-ка истому ты
    В Днепровские омуты,
На грешную Лысую гору.

    Молчит — только ежится,
    И все ей неможется,
Мне жалко ее, виноватую,
    Как птицу подбитую,
    Березу подрытую
Над очастью, Богом заклятою.


Другие переводы: