• Язык:
    Украинский (Українська)
Источник:

Капiтаны

На полярных морях и на южных…

I.

Від поляpних моpів до південних,
Між базальтових pифів та бpил,
Hа пpостоpах безодень зелених
Чути шелест напнутих вітpил.

Швидкокpилих ведуть капітани
До незнаних іще беpегів.
Hе стpахають їх ні уpагани,
Hі мальстpеми кpай вічних снігів.

Капітани не поpохом хаpтій, —
Звикли дихати сіллю моpів
І вночі на pозіpваній каpті
Кpеслять голкою куpс коpаблів.

Як вали височіють, мов стіни,
То затишний пpигадують поpт,
Оббиваючи pухом тpостини
Клоччя піни з високих ботфоpт.

А як змову на судні хто встежив,
То з-за пояса pве пістолет,
Так, що сиплеться срібло з меpежив,
Із pожевих бpабантських манжет.

Хай стаpий океан шаленіє,
В небо гpебені зносить валів, —
Hі один із них не сполотніє
І не згоpне своїх паpусів.

То ж ніколи упевнені pуки
Hе повеpнуть штуpвала назад,
Як летить на воpожі фелуки
У нестpимній атаці фpегат.

І кидком гаpпуна невідпоpним
Б'ють вони велетенських китів,
І знаходять на обpії чоpнім
Між зіpками вогні маяків.

II.

Ви всі, паладини Зеленого Храму,
Над морем похмурим ви стежили румб,
Ґонзальво і Кук, Лаперуз і да Гама,
Замріяний цар, ґенуезець Колумб!

Ганнон Карфагенянин, князь Сенегамбій,
Синдбад-Мореплавець, могутній Улісс,
Про вашу звитягу гримлять в дифірамбі
Вали посивілі, вдаряючи в мис!

Так само і ви, пси морські, флібустьєри,
Що золото славили в темнім порту,
Й араби, що знали несвітські химери,
І люди найперші на першім плоту!

І всі, хто змагається, прагне й шукає,
Кому надокучили землі батьків,
У кого дошкульний лиш сміх викликає
Обачлива мудрість нудних стариків!

Як солодко ваші дивитись видіння,
Повторювать ваші гучні імена
І раптом чіткого дійти розуміння:
Вам волю безмежну дала глибина!

Здається: на світі є землі ще й нині,
Де людська й тепер не ступає нога,
Там велетів житла в далекій тіснині,
Там світить перлина з води дорога.

З дерев запахущі там крапають смоли,
Дерева ті лист візерунчастий вкрив;
Шепоче він: «Глянь, щирозлотні тут бджоли
І ружі ясніші за пурпур царів!»

За гнізда воюють там карли-потвори
І діви там ваблять рум'янцем ланіт…
Неначе не всі перелічено зорі,
Неначе не весь ще відкрито наш світ!

III.

Щойно крізь вітрила й троси
Прозирає давній форт,
Як веселі вже матроси
Поспішають вийти в порт.

Там, хильнувши пінту сидру,
Дід пускає думку в лет:
Що, мовляв, убити гідру
Може чорний арбалет.

Темношкірі там мулатки
Запальні ведуть танки,
З кожної там линуть ятки
Їдла пахощі п'янкі.

А в шинках, в чаду азарту,
Від зорі і до зорі
Мічену кидають карту
Чепурненькі махлярі.

Добре на причалах порту
І тинятися, й лежать,
І з залогою із форту
Бійки в темряві зчинять.

В чужоземок старцювати,
Зо два су добуть бігцем,
Мавпочок їм продавати
З мідним в носику кільцем.

Потім бліднути від злості,
Стисши в жмені оберіг,
Все нараз програвши в кості
На долівці поміж ніг.

Але змовкне шал дурману,
Белькотання слів п'яних,
Щойно рупор капітана
В море знов покличе їх.

IV.

Та в світі є ще й інші області,
Що тонуть в місячнім тумані.
Для вищої чесноти й доблесті
Вони навік неподоланні.

Там хвилі з блискітками й сплесками
Непогамованого танця,
Зринає раптом там гротесками
Корвет Летючого Голландця.

Ні риф, ні шквал його не стримають,
Та, знак печалі і нещастя,
Вогні Святого Ельма блимають,
Усіявши борти і снасті.

Сам капітан, понад безоднею
Притримуючи капелюха,
Примарою протиприродною
Сповільнено правує й глухо.

З товаришами сполотнілими,
Що поставали вкруг німотно,
Неначе трупи над могилами, —
І невимовно, і скорботно.

Коли ж бо в час, як небо сяяло,
Його матроси зустрічали,
Потому їх довіку краяло
Сліпе передчуття печалі.

Буйною смілою ватагою
Без ліку складено історій,
Але одна не є розвагою
Сміливців, що зростали в морі —

Про те, що десь та є окраїна —
Туди, за тропік Козерога! —
Де капітану з ликом Каїна
Жахлива пролягла дорога.


Другие переводы:


А вот еще:

Poet

I heard from the garden a woman singing, / But I... I gazed at the moon. / / My thoughts never wondered about that woman - / Since I fell in love with the moon. / / No stranger am I to the beautiful goddess - / I do sense her gaze in return. / / And neither tree branches o...

Home

The merciless fire devoured / The house of my childhood games. / / I needed to overcome sorrow, / And sailed on the golden-mast boat. / / I played on my beautiful flute to / The high rising moon in the sky. / / The moon, by my singing, got saddened, / And covered hersel...

Annam

Look at the moon in the midst of / Vastly magnificent sky bed; / Hear the young winds among bamboo; / Feel the air-heavy with fragrance. / Families always are blessed! / / While parents rest in the grove, / Drinking green tea, reading poems, / House's alive with commotion: /...

Young girls

Girls are enchanted by rupee's tails / They bear an image of firebirds; / The girls leave behind their parents' home, / Follow the Frenchmen obediently.

Children song

Why is that quinsy's mouth red like fire? / Isn't it because it's chewing betel? / Let the new fiancee of my father / Hurry up so they can meet each other / He'll extend to her a hearty welcome, / Welcome her with rice, he will not hit her. / It's my mother who will poke her eyes o...

Laos

Dear girl, your cheeks are soft and tender, / And your breasts, like little hills, are slender, / / Fall in love with me and from this instance / We will never live apart in distance. / / My piragua, we will board together, / And the wind will set our sail untethered. / / ...