Содержание

Загартований в спокій життя,
я не хочу розтануть в імлі,
не бажаю прийти в майбуття
в сні забувшийся мертвій землі.

Високо на гірському бур’яні
у вечірніх озер, як закляті,
молоді і суворі шамани
кипарисове палять багаття

і покірно з поклоном положать
до вогню мій загорнутий труп,
щоб дивився з останнього ложа
іронічно, з усмішкою губ.

А коли вже заграва торкнеться
темним золотом з мармуру молу,
хай задимливий факел проллється
благовонням пахучую смолу.

І сопілка нам тишу повалить,
срібний гонг навкруги задзвенить,
у годину, як зовсім відчалить
вогнем займаний траурний пліт.

Наче демон у лісі волховім,
спалахне знов моє житіє,
від нестерпних вогню поцілунків
заворушиться тіло моє.


Доки в Лету, чи може до Раю
непоборний шлях вкаже мені,
я ще раз і ще раз відпливаю
в насолоді в життєвім вогні.

---

Перевод стихотворения Николая Гумилёва «Завещание» на украинский язык.

Завещание

Очарован соблазнами жизни,
Не хочу я растаять во мгле,
Не хочу я вернуться к отчизне,
К усыпляющей, мертвой земле.

Пусть высоко на розовой влаге
Вечереющих горных озер
Молодые и строгие маги
Кипарисовый сложат костер

И покорно, склоняясь, положат
На него мой закутанный труп,
Чтоб смотрел я с последнего ложа
С затаенной усмешкою губ.

И когда заревое чуть тронет
Темным золотом мраморный мол,
Пусть задумчивый факел уронит
Благовонье пылающих смол.

И свирель тишину опечалит,
И серебряный гонг заревет,
В час, когда задрожит и отчалит
Огневеющий траурный плот.

Словно демон в лесу волхвований,
Снова вспыхнет мое бытие,
От мучительных красных лобзаний
Зашевелится тело мое.

И пока к пустоте или раю
Необорный не бросит меня,
Я еще один раз отпылаю
Упоительной жизнью огня.