Театр
Всі ми — святі і злодії,
Чи з вівтаря, чи з острога.
Всі ми смішні лицедії
В театрі Господа Бога.
Бог засідає на троні,
Дивиться з сміхом на сцену.
Зорі на пишнім хітоні,
Цятки блискучі по трену.
Ложа простора, вигідна;
Висить над нею комета.
Діва Марія лагідна
Хилить свій стан до лібрето.
Гамлет? — блідий мусить бути.
Каїн? — жорстокий і грубий...
Ось в увертюрі вже чути
Сонячні янгольські труби.
Дивиться мудрий хазяїн,
Стежить згори справедливий:
Зле, як заплакав би Каїн
Чи був би Гамлет щасливий.
То щоб додержати плану
I щоб ансамблю тримати,
В гру ту глухому титану
Болю казав він додати.
Біль розгулявся горою,
Світ ввесь оплутав сітками,
Всіх перемучених грою
Б'є та січе канчуками.
Дужчає кара кривава!
З нею зростає тривога:
Ой, чи скінчиться ж забава
В театрі Господа Бога?!
Перевод стихотворения Николая Гумилёва «Театр» на украинский язык.
Театр
Все мы, святые и воры,
Из алтаря и острога
Все мы — смешные актеры
В театре Господа Бога.
Бог восседает на троне,
Смотрит, смеясь, на подмостки,
Звезды на пышном хитоне —
Позолоченные блестки.
Так хорошо и привольно
В ложе предвечного света.
Дева Мария довольна,
Смотрит, склоняясь, в либретто:
«Гамлет? Он должен быть бледным.
Каин? Тот должен быть грубым…»
Зрители внемлют победным
Солнечным, ангельским трубам.
Бог, наклонясь, наблюдает,
К пьесе он полон участья.
Жаль, если Каин рыдает,
Гамлет изведает счастье!
Так не должно быть по плану!
Чтобы блюсти упущенья,
Боли, глухому титану,
Вверил он ход представленья.
Боль вознеслася горою,
Хитрой раскинулась сетью,
Всех, утомленных игрою,
Хлещет кровавою плетью.
Множатся пытки и казни…
И возрастает тревога,
Что, коль не кончится праздник
В театре Господа Бога?!